Майстерність психологічного портрету в романі Ф.С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі»

Узнать стоимость написания работы

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І. МЕЧНИКОВА

КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

КУРСОВА РОБОТА

З зарубіжної літератури

на тему: Майстерність психологічного портрету в романі Ф.С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі»

Студентки ІІ курсу 20а групи

Напряму підготовки - філологія

Спеціальності - англійська мова та література

Прокопенко Ганни Ігорівни

Керівник: Романець Валентина Михайлівна

Старший викладач

Оцінка за шкалами:

національною:_______

ECTS_______ Кількість балів: _______

Члени комісії:

___________ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Одеса - 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….………...…3

РОЗДІЛ I. ПСИХОЛОГІЗМ ОБРАЗІВ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ………………………………….………………………………….……....6

1. 1. Психологічний портрет як аспект поетики твору………....…...……6

1. 2. Засоби зображання психологічного портрету………………....….…7

РОЗДІЛ II. ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ С. ФІЦДЖЕРАЛЬДА «ВЕЛИКИЙ ГЕТСБІ»……………………………………………….……..…....10

2. 1. Образ головного героя ……………………………….………...…..…10

2. 2. Система персонажів ………………………………………...…….…..13

2. 3. Поетика твору…………………..…………….………………….…….17

ВИСНОВКИ……………………………..………………………..……….....…..20

СПИСОК ВИКОРАСТАННИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….......…22

ВСТУП

Творчість Ф. Скота Фіцджеральда – одна з яскравих сторінок в американській літературі ХХ сторіччя. Розквіт творчості Фіцджеральда припадає на двадцятиріччя між двома світовими війнами. Далека війна нагадувала підростаючому поколінню про безкінечну цінність людського життя; молоде покоління бажало зазнати всі доступні йому насолоди, всі радощі життя. В американській літературі розпочинався новий вік, назву якому дав Фіцджеральд і назва якого міцно увійшла в Американську літературу – «Вік Джазу». Найбільшу популярність Фіцджеральду приносить його роман «Великий Гетсбі», опублікований 11 квітня 1925 року.

Саме «Великий Гетсбі» став одним з тих творів, що надає уявлення про життя в Америці у двадцяті-тридцяті роки двадцятого сторіччя: зображені у ньому події та персонажі безпосередньо мають відношення до американського життя двадцятого сторіччя. В романі проявилася зрілість письменника-реаліста і висока майстерність чуйного художника слова.

Вибір теми дослідження, а саме «Майстерність психологічного портрету в романі Ф.С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі», зумовлений значним інтересом до творчості видатного письменника та до історичної епохи, мова про яку йдеться у його творах. Актуальність виконаного дослідження зумовлена тим фактом, що у своєму романі «Великий Гетсбі» Фіцджеральд сконцентрував характерні риси жанру породженого епохою – соціального роману. Аналіз та характеристика системи образів та психологічних портретів твору нададуть можливість глибше зрозуміти вираз ідей Фіцджеральда та особливості жанру у якому він працював.

Теоретико-методологічну основу роботи становлять слідуючи питання: методичні матеріали Т. Тимонової [14], підготовлені до вечора 75-річчя від дня народження Фіцджеральда, що присвячені аналізу його творчості і характеристиці деяких його романів зокрема «Великий Гетсбі» [2], статті М. Петрушиної [12] та дослідження А. М. Звір’їва [9], що розглядають структуру роману та питання системи персонажів, а також особливості біографії автора. Під час роботи над темою були також використані праці, присвячені американській літературі двадцятих, тридцятих років та ролі в ній творчості Фіцджеральда. Зокрема це роботи І. Ю. Вераксіча [3], А. М. Звір’їва [8], які досліджують творчість письменника в контексті американської літератури, та А. И. Старцев [13], який аналізує художню творчість Фіцджеральда в порівнянні з іншими письменниками американської літератури. Важливу роль також відіграли розвідки, в яких розглянуті конкретні проблеми творчості Фіцджеральда. Змістовими є дослідження А. Н. Горбунова [4], присвячене творчості письменника, В. К. Кухалашвіллі [10] і Е. Тернбул. [15], що аналізують відображення соціальних ідей Фіцджеральда у його творах. Було використано також Ґрунтовний аналіз творів Фіцджеральда та характеристику соціального роману знаходимо у працях Н. Анастась’їва [1]. У дослідженні були прийняті до уваги методи порівняльного й функціонального аналізу.

Об’єктом даного дослідження є роман Ф. С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі».

Предметом дослідження є психологічні портрети персонажів цього твору.

Мета роботи полягає у виявленні та характеристиці психологічних портретів персонажів у романі Ф. С. Фіцджеральда «Великий Гетсбі». Досягнення поставленої мети вимагало вирішення конкретних завдань, а саме:

- охарактеризувати поняття психологічного портрету персонажу у художньому творі;

- описати специфіку психологічних портретів персонажів у романі;

- проаналізувати систему психологічних портретів персонажів роману «Великий Гетсбі» та їх функції у творі

- виявити роль психологічного портрету головного героя у романі – Гетсбі у розкритті ідеї твору та його взаємодію з іншими персонажами.

Структура роботи обумовлена її метою та завданнями й складається з вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. В першому розділі розглянуто теоретичні передумови дослідження, що стосуються психологічних портретів персонажів у літературному творі взагалі та у романі. У другому розділі з цієї точки зору аналізується роман «Великий Гетсбі». Список використаних джерел складається з 18 позицій.

Розділ І

ПОНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЗМУ ТА ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ

1. 1. Психологічний портрет як аспект поетики твору

Портрет - зображення в художньому творі усієї зовнішності людини (особа, статура, одяг, міміка та ін.). Кожний портрет характеризується зовнішніми рисами, ми можемо судити про характер людини, її зовнішність, багато що сказати про неї, її вік, національність, соціальне становище, смаки, звички, навіть, про властивості темпераменту і характеру. [5; с. 213]

Характер портрету і його роль у творі можуть бути різноманітними. Найчастіше за все в літературі зустрічається психологічний портрет у якому автор намагається через зовнішність герою розкрити його внутрішній світ, його характер: «При перших тактах музики я раптом побачив Гетсбі. Він стояв на верхній сходинці мармурних сход і з задоволеним виглядом оглядав групу за групою. Смаглява від сонця шкіра приємно обтягала його обличчя, коротке волосся лежало так охайно, наче їх підстригали кожен день. Нічого зловісного я в ньому угледіти не міг.»; «Том, наділений безліччю фізичних досконалостей був фігурою, у своєму роді характерною для Америки, одним з тих молодих людей, які до двадцяти одного року досягають в чомусь самих вершин, а потім, що б вони не робили, все здається спадом.» [18; с. 23]

У такому портреті письменник через індивідуальні риси, присутні кожній людині може виявити риси загальні, властиві певному соціальному середовищу, професії, категорії населення та ін. Персонаж може бути не описаний зовні, і портрет дається через враження, яке герой справляє на навколишнє середовище: «- Ну як же це може бути, - сказала перша леді. - Адже під час війни він служив в американській армії. - І нашу довіра знову перекинулася до неї, а вона переможно продовжувала - Ви зверніть увагу, який в нього буває вираз обличчя, коли він думає, що його ніхто не бачить. Можете не сумніватися, він убивця.» [18; с. 20]; «Він пустився у спогади, і я відчув, як він напружено шукає в них щось, можливо, якийсь образ себе самого, цілком розчинився в любові до Дейзі.» [18; с. 50]

Портрет є одним з важливих засобів створення художнього образу і виступає в поєднанні з іншими художніми прийомами, несучи як і розповідь у цілому, віддзеркалення авторської індивідуальності і входячи в загальній системі мови оповідача. [6; с. 115]

Психологічний портрет - виражає той чи інший психологічний стан, який персонажі відчувають в даний момент. Глибоке проникнення у внутрішній світ героя, докладний опис, аналіз різних станів його душі, увагу до відтінків переживань називається психологічним портретом в літературі або часто його називають просто психологізмом.

У кожному художньому творі письменник, так або інакше, показує і розповідає читачу про почуття та переживання людини. Але ступінь проникнення у внутрішній світ особистості буває різна.

Форми психологічного зображення існують такі: пряма (внутрішній світ за допомогою внутрішнього мовлення образів пам'яті), непряма (зовнішні симптоми почуттів, автор не вторгається в психіку), сумарно-узагальнена (це ті процеси, які протікають у внутрішньому світі людини). Розглянемо перші дві форми.

1. 2. Засоби зображення психологічного портрету

Коли письменник показує героя «зсередини», нібито проникаючи в свідомість, душу, безпосередньо показуючи , що відбувається з ним в той чи інший момент - такий тип психологічного портрета називається прямим. До форм прямого психологічного портрета може бути віднесена мова героя (пряма: усна і письмова; непряма; внутрішній монолог), його сни. Важливо знати, що герої можуть спілкуватися не тільки в усній, а й у письмовій формі. Письмова мова відрізняється більшою продуманістю, тут значно рідше зустрічаються порушення синтаксису, граматики, логіки. Коли герой з кимось спілкується, часто виникають питання: до якої міри він відвертий, чи не переслідує він якусь мету, чи хоче справити потрібне враження або навпаки приховати свої почуття. Коли ж показано розгорнутий роздум героя, природний, щирий, спонтанний, виникає внутрішній монолог, в якому зберігається мовний стиль персонажу. Герой розмірковує про те, що його особливо хвилює, цікавить, коли йому потрібно прийняти якесь важливе рішення. Думки підкоряються внутрішній логіці персонажу, тому можна простежити, як він прийшов до того чи іншого рішення, умовиводу. Від внутрішнього монологу слід відрізняти потік свідомості, коли думки і переживання героя хаотичні, ніяк не впорядковані, логічний зв'язок абсолютно відсутній, зв'язок тут асоціативний. [5; с. 216] Наприклад: «І від цієї тіні сумніву втратило силу все, про що він говорив, і я подумав: а чи немає в його житті і справді якоїсь моторошнуватої таємниці?»; «Я відчував, що ситий по саме горло їх суспільством: «Їх», до мого власного здивуванню, в даному випадку включало і Джордан.»

Коли письменник зображує тільки особливості поведінки, мови, міміки, зовнішності героя - це непрямий психологізм, оскільки внутрішній світ героя показаний не безпосередньо, а через зовнішні симптоми, які можуть бути не завжди однозначно інтерпретовані. До прийомів непрямого психологізму відносяться різні деталі портрету, пейзажу, інтер'єру та ін. До прийомів психологізму відноситься також і замовчування. Детально аналізуючи поведінку персонажа, письменник в якийсь момент взагалі нічого не говорить про переживання героя і тим самим змушує читача самого проводити психологічний аналіз. [5; с. 219] Наприклад: «Тепер я зрозумів, чому мені знайоме її обличчя, - ця примхлива гримаска досить часто миготіла на фотографіях, що ілюструють спортивну хроніку Ашвіллі, Хот-Спрингса і Палм-Біч.» [18; с. 10]; «Квартира знаходилась під самим дахом - маленька вітальня, маленька їдальня, маленька спаленька і ванна кімната. Вітальня була заставлена ​​від дверей до дверей надто громіздкою для неї меблями з гобеленовою оббивкою, так що не можна було ступити кроку, щоб не наштовхнутися на групу чарівних дам, які розгойдуються на гойдалках у Версальському парку. Стіни були голі, якщо не рахувати непомірно збільшеної фотографії, що зображувала, мабуть, курку на оповитій туманом скелі.» [18; с. 14]

РОЗДІЛ II. ПСИХОЛОГІЗМ У РОМАНІ С. ФІЦДЖЕРАЛЬДА «ВЕЛИКИЙ ГЕТСБІ»

2. 1. Образ головного героя – психологічний портрет

11 квітня 1925 року роман «Великий Гетсбі» вийшов з друку. Критикам і читачам знадобилося багато років, для того щоб оцінити роман. «Гетсбі» не мав комерційного успіху, розкуповувався погано і лише після смерті письменника міцно затвердився в списку бестселерів. Ані американська критика 20 -х років, ані читачі не були підготовлені до сприйняття такого складного твору. Удавана простота «Гетсбі» ввела в оману багатьох. Незвична форма роману, його непроста образна система і нелегко піддатлива розшифровці просторово-часова структура «приховували» важливий і багатозначний зміст. Але сюжет «Гетсбі» далеко не простий. Складність його визначається наявністю двох основних ліній, пов'язаних з образами головних дійових осіб книги. Лінію Ніку Каррауея, від імені якого ведеться розповідь, можна вважати другорядною лише на одній підставі: історія Гетсбі, яка розкривається перед читачем кардинально впливає на історію Ніка, але зворотному впливу не піддається. Це, зрозуміло, важливий момент, але навряд чи достатній, щоб робити такі категоричні висновки. [8; с. 135]

Складний і суперечливий образ Джея Гетсбі. Син бідних фермерів - невдах, Гетсбі з дитинства мріяв про успіх. На останньому, чистому аркуші книжки «Стриб - Скок, Кессіді» юний Гетсбі виклав свою програму. Вона переслідує чітку мету - добитися успіху в житті. В умовах США це означає тільки одне - розбагатіти. Гроші виступають в якості єдиного мірила успіху не випадково. Гетсбі - це багатющий ділок, який зібрав після Першої світової війни нечуване багатство. Його оточують заможні, чужі йому американці; для них він влаштовує нечувані за розміром і розкоші оргії, де панує атмосфера фамільярності, вульгарності, пліток, обстановка дешевого флірту, легко виникаючих і відразу ж зникаючих пристрастей і прихильностей. [12; с. 27] Цитата з тексту: «До півночі веселощі були в повному розпалі. Вже знаменитий тенор заспівав італійську арію, а прославлене контральто - Джазову пісеньку, а в перервах між номерами гості розважалися самі, витончено, хто як міг, і до літнього неба летіли сплески порожнього, безтурботного сміху. Лакеї між тим розносили шампанське в келихах з полоскальницю величиною.» Нік Каррауей. (Момент, колі він уперше прибуває до вечірки) [18; с. 21]. Один Гетсбі зберігає на цьому тлі стриману коректність і абсолютну тверезість. Він самотній, хоча навколо товпиться народ, він нещасливий, хоча неправдоподібно багатий. Письменник не відразу дає нам можливість зрозуміти Гетсбі і дізнатися історію його життя. До роману введено персонаж Ніка Карруея, який як би з боку, від автора, дивиться на події, оцінює їх, проти волі бере в них участь. Гетсбі представлений у романі об'єктивно, тобто в живій сцені і діалозі, але для розуміння цього образу не менше значення мають оцінки Ніка Каррауея. Щоб подолати таким чином додаткові виникаючі труднощі, досить зараз відзначити, що саме Ніку в романі доручена функція судді, який виносить моральний вирок. Він-то і стає єдиною близькою Гетсбі людиною. Спочатку Гетсбі відштовхує Ніка, бо він втілював у собі все, що Нік зневажав і ненавидів у всьому стані якої багатіїв: самовпевненість власника, нечисту совість, вузькість інтересів і т. д. Але поступово він знаходить спільну мову з Гетсбі і розуміє, що він володіє дивовижним, «воістину чудовим даром підвищеної чутливості до всіх життєвих обіцянок, даром надії, романтичним запалом, що не має нічого спільного з аристократичним темпераментом». «Тільки для Гетсбі, людини, чиїм ім'ям названа ця книга, я робив виняток, - Гетсбі, здавалося, втілюючий у собі усе, що я щиро зневажав і зневажаю. Якщо міряти особистість її умінням себе проявляти, то в цій людині було воістину щось прекрасне, якась підвищена чутливість до всіх обіцянок життя, наче він був частиною одного з тих складних приладів, які реєструють підземні поштовхи десь за десятки тисяч миль. Ця здатність до миттєвого відгуку не мала нічого спільного з в'ялою.» Нік Каррауей. (На початку розповіді.) [18; с. 2]

Автор розповідає зворушливо - романтичну і водночас трагічну історію кохання Гетсбі до багатої аристократичної Дейзі. Будучи ще бідним хлопцем, Гетсбі закохується в красуню з багатого будинку. Дейзі відповідає йому взаємністю, але бідність нареченого лякає її, і, коли Гетсбі їде на війну, вона виходить заміж за багатого Тома Бюкенена. Повернувшись з війни, Гетсбі дізнається про це і підпорядковує своє життя своїй найдорожчій мрії - повернути любов Дейзі. Недосяжність світу, в якому живе Дейзі, робить його для Гетсбі особливо привабливим і бажаним. Він обожнює Дейзі і її привілейоване суспільство і вирішує будь-якими засобами домогтися величезного багатства, щоб вразити кохану і завоювати її почуття. Так з самого початку Гетсбі встає на помилковий і трагічний шлях, поєднуючи в одне любов і гроші, розраховуючи купити любов. І він дійсно стає нечувано багатим завдяки злочинним авантюрам і торговельним угодам, не враховуючи при цьому своєрідного внутрішнього благородства і цілісності, тим самим піднімаючись вище всього навколишнього його морально злиденного натовпу. Так Фіцджеральд показує, що, навіть стаючи злочинцем Гетсбі залишається Великим. [14; с. 31] Цитата з тексту: «- Гетсбі навмисне купив цей будинок, бо знав, що Дейзі живе недалеко, по ту сторонубухти.Значить, не тільки зірки притягували його погляд у той червневий вечір. Ось він і хотів вас просити , - продовжувала Джордан, - може бути, ви як-небудь покличете Дейзі в гості і дозволите йому теж зайти на годинку.Я був вражений скромністю цього прохання. Він чекав п'ять років, купив віллу, на казковий блиск якої зліталися хмари випадкової мошкари , - і все тільки заради того, щоб мати можливість як-небудь « зайти на годинку» в чужий будинок.» Джордан та Нік. (Коли їхали у таксі) [18; с. 36]

Володіючи уявою художника, Гетсбі роками створював ідеал своєї коханої, ідеал, який опинився незмірно вище реальної Дейзі. Зустріч, що відбулась через кілька років обдурила Гетсбі: Дейзі відштовхнула його любов, бо вона ніщо не може змінити у звичному укладі свого життя. «Вона подивилася на Гетсбі - Ну от, Джей, - сказала вона і стала закурювати сигарету, але рука у неї тремтіла. Раптом вона жбурнула сигарету разом з запаленим сірником на килим - Ох, ти занадто багато чого хочеш! - Вирвалося у неї - Я люблю тебе тепер - хіба цього не досить? Минулого я не можу змінити. - Вона заплакала - Був час, коли я любила його, - але тебе я теж любила. Гетсбі широко розкрив очі - потім закрив зовсім. - Мене ти теж любила, - повторив він.» Розмова Гетсбі та Дейзі. (в номері готелю де також були присутні Джордан, Нік та Том) [18; с. 60] Гетсбі розуміє, що мрія, служінню якій були підпорядковані його моральні й фізичні сили, зазнає краху. Зусилля, спрямовані на придбання надзвичайного багатства, виявилися безглуздими, а ідеали - помилковими. Але Гетсбі не стає рабом власного багатства. Все знецінюється від одного несхвального погляду коханої, все миттєво занепадає, будинок втрачає свого господаря. Гетсбі нема на що більше спертися і наприкінці роману автор приводить свого героя до трагічної розв'язки. Гетсбі вмирає. Він дорого заплатив за «занадто довгу вірність єдиній мрії». Гетсбі йде з життя всіма залишений, миттєво призабутий хвилинними друзями, самотній у своїй трагедії, що не одержав від багатства очікуваного щастя. Так в одному герої з'єднується трагічне і вульгарне, злочинне і високе, близьке самому автору і глибоко чуже йому.

2. 2. Система персонажів

У романі існує досить складна ієрархія дійових осіб. Слідом за основними персонажами, слідом йде ряд персонажів епізодичних, багато з яких виконують функції настільки важливі, що можуть, в окремих випадках, майже повністю зайняти передній план, а потім ще один ряд епізодичних дійових осіб, роль яких набагато скромніше. Є також і просто службові персонажі, а є й чудовий масовий образ. Така структура сприяє переконливості оповіді, допомагає створити враження реальності. Поява того чи іншого персонажа і його вчинки незмінно обумовлені не тільки логікою дії, а й логікою характеру, незмінно несуть чіткий відбиток соціальних умов і часу. [15; с. 197]

Значно докладніше образу Гетсбі аналізує образ Ніка - Є. Тернбул. Критик натякає на наявність військового досвіду Ніка для розуміння його характеру, відзначає наявність у героя певної моральної позиції, з якою Нік судить не тільки оточуючих, а й самого себе, і приходить до наступного висновку: «Великий Гетсбі » - не мелодрама про Джея Гетсбі , а визначення тих смислів, в яких Нік розуміє слово «великий». Його предмет - американська мораль». Аналіз Е. Тернбул, є логічний і багато в чому переконливий, не позбавлений істотних недоліків. Зокрема, занадто велике значення надається вузько розумілому конфлікту між «ще живою пуританською мораллю Заходу і післявоєнним гедонізмом Сходу», до чого, на думку автора, зводиться дослідження в романі американської моралі з точки зору історії.

Образу Ніка приділяли увагу і радянські критики. А. Н. Горбунов вважає Ніка представником «втраченого покоління» першої світової війни, але, на жаль, не досліджує цю лінію. [4; с. 228] Зате А. Н. Горбунов переконливо спростовує тих американських критиків, які бачили в «Гетсбі» свого роду пастораль, затвердження переваги патріархального Заходу над аморальним Сходом. Закінчуючи аналіз характеру Ніка, Л. Н. Горбунов пише: «Розмірковуючи про трагедію Гетсбі, подорослівший «інший герой» роману – Нік розуміє важливість моральної відповідальності людини за свої вчинки перед самим собою і оточуючими його людьми. Саме це і є підсумком його духовних пошуків». Важливе спостереження щодо образу Ніка належить А. Старцеву. Він пише: «Роман Фіцджеральда також, у відомому сенсі, можна розглядати як «роман виховання». Якщо брати його в цьому аспекті, то в центрі книги виявиться оповідач, Нік Каррауей ... »[ 13; с. 157 ]

Образ Ніка - єдиний динамічний образ роману. Він «за визначенням» і не може бути іншим. Зміна поглядів героя, його ставлення до світу нерозривно пов'язані з історією Гетсбі, яку він спостерігає і в якій бере участь. Динаміка образу Ніка розкривається в самому зв'язку основних сюжетних ліній роману. Моральні правила Каррауея не відразу приводять його до заперечення грошового суспільства як аморального. Він не тільки осягає таємниці «Мідаса, Моргана і Мецената», але і бачить створювану багатством красу.

У думках Ніка закономірно виникає не тільки американська, але й світова тема, тема всього людства. Вона, звичайно, також забарвлена ​​тональністю, яка видає «втраченого» героя. Немає сумніву в «американізмі» Гетсбі. Нік теж типовий американець, але в останніх словах твору цей момент, абсолютно очевидно, займає підлегле місце. Значно важливіше, що у Ніка виявляється спільне з «втрачанням» інших країн. В образі Гетсбі відображено крах «американської мрії», неминуче в історичній перспективі вихолощення ідеалу, який не міг витримати випробування часом. В історії Гетсбі принципова спільність соціальних умов Старого і Нового Світу виступає як би об'єктивовано. Сам Гетсбі не міг осмислити історичний процес, не міг вийти за рамки «американського» мислення. А Нік може. Він засуджує Америку 20-х років, розуміючи те, чого Гетсбі не було дано зрозуміти . У думках своїх Нік виходить за межі власне американської історії. Крах «американського ідеалу» постає як національний прояв моральної неспроможності всього капіталістичного суспільства в XX в. [4; с. 243]

Образ Дейзі блискуче індивідуалізовано в романі. Вона сприймається як реальна людина з власними манерами, звичками, інтонаціями і так далі, але у визначальних соціальних основах насамперед позначаються не приватні, окремі риси особистості, а принципова спільність, у якій і відзначені образи Дейзі і Тома. Що до самостійності образу Дейзі, зауважимо, що, оскільки мова йде про соціальні основи, він значною мірою розкривається через зв'язки з образами інших дійових осіб. Спільність Дейзі і Тома досить ясно виражена безпосередньо в епізодах рішучого пояснення, мирної бесіди після повернення подружжя додому і деяких інших, а крім того, і Нік робить щодо цього незаперечний висновок, об'єднуючи Дейзі і Тома, говорячи про них обох «в єдиному подиху». Цитата з тексту: «Вони були безтурботними істотами, Том і Дейзі, вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші, свою всепоглинаючу безпечність чи ще щось, на чому тримався їх союз, надаючи іншим прибирати за ними.» Нік. [18; с. 81] Але характер Дейзі розкривається, досягається об'ємність, тривимірність її образу через посередництво іншої «парної» зв'язки. Певною істотною спільністю відзначені не тільки взяті в сукупності характери Дейзі і Тома, а й Дейзі і Джордан. Образ Дейзі - перший справді повнокровний реалістичний жіночий образ у творчості Фіцджеральда - романіста. З майстерністю створені й інші жіночі образи роману.

Надзвичайно цікаві деякі особливості «зображення» Джордан. Паралелізм характерів Дейзі і Джордан, тобто соціально обумовлена ​​однакова етична ущербність обох героїнь робить їх духовно дуже близькими і вимагає тонкої індивідуалізації. Якщо Дейзі великою мірою «бачиться» у романі очима мрійника Гетсбі, то на Джордан дивиться в основному «втрачений» Нік, налаштований, природно, взагалі дуже скептично, але вже готовий до пошуків і сприйняття нових цінностей, готовий прийняти і різні «обіцянки життя». Помилкою було б думати, що образ Джордан простий. Тут є свої коливання, як у Дейзі свої. Джордан може, наприклад, разом з Ніком відкрито сміятися над Томом, проявляє підчас глибоке розуміння ситуації, іноді буває дуже відверта, а іноді висловлює неприкрите презирство до того самому суспільству, яке і Нік описує глузливо й різко критично. Джордан постає в романі як складна особистість. Приклад з тексту: «- Є чутка, що Том зараз розмовляє зі своєю дамою, - шепнула мені Джордан.» [18; с. 52]; «Джордан Бейкер інстинктивно уникала розумних, проникливих людей, і тепер мені стало ясно чому - вона відчувала себе впевненіше серед тих, кому в голову не могло прийти, що бувають вчинки, що не цілком узгоджуються із загальноприйнятими нормами поведінки. Вона була невиправно безчесною. Їй завжди здавалася нестерпною думка, що обставини можуть скластися не на її користь, і повинно бути, вона з ранніх років привчилася до непристойною витівок, що допомагали їй дивитися на світ з цього холодної, зухвалої усмішкою і в той же час потурати будь-якої примхи свого пружного, міцного тіла .» Нік. [18; с. 27]

Образ кожного головного або навіть епізодичного персонажа несе в аналізованому творі власне непросте «навантаження» і не піддається одноплановому трактуванні. Частковими є і паралелі, які, тим не менш, виконані зі серйозним сенсом. Образ Міртл, нам здається, не тільки доповнює образ Тома, не тільки допомагає загострити соціальну тенденцію але і більш повно виявити ідеологічну спрямованість «Гетсбі», а й характеризується тими пародійними рисами, які дозволяють і в самій схожості побачити істотну відмінність. Образ ж набуває особливу реальність, дивовижну життєвість, бо його різноманітні характерні риси виступають, як тільки й буває в житті, в складному переплетенні. Якщо до « Великого Гетсбі» багаті були у Фіцджеральда не тільки приреченими, але і красивими, то, починаючи з цього роману, двоїсте ставлення письменника до краси зазнає радикальна зміна, про що насамперед свідчить образ Тома Б'юкенена. Розкриття характеру Тома, як, втім, і всієї складної тематики твору, завершується в останній главі. Тут з'ясовується, що ця інфантильна особистість органічно не може змінитися. Справді, Том ледь не позбувся дружини. Важко, наскільки можливо для «неглибокої душі», пережив смерть Міртл. Він став співучасником вбивства. Словом, пройшов цілий ряд досить серйозних подій, щоб характер його зазнав хоча б деякі зміни. Але він до кінця залишається тим же.

2. 3. Поетика твору

Головний художній засіб, який Фіцджеральд використовує в «Великому Гетсбі», - це прийом який поступово розкривається по ходу дії контрасту, своєрідного поєднання протилежностей, або метод «подвійного бачення». Розмірковуючи про своє мистецтво, сам письменник образно визначив цей метод наступними словами: «Багатство твоїх емоцій при суворій дисципліні, якої ти їх підпорядковуєш, і створює те особливе напруження, в якому укладено секрет всякої притягальної сили». [6; с. 98]

Якщо раніше художньо не розв'язаними подвійність авторського ставлення порушувала цілісність книг Фіцджералда, то тепер всі різноманітні, а часом і протилежні емоції письменника підпорядковані строго продуманому задуму. Згідно з таким задумом і створено характер героя роману.

Всі характери основних, а також важливих епізодичних дійових осіб відзначені істотною складністю. У них помітні протиборчі риси. Весь роман має діалектичний характер, в ньому панує мерехтлива з коливаннями атмосфера, що містить імпульс до подальшої дії, «яка прагне» до прояснення. Ця атмосфера, цей характер всього твору значною мірою створюються внаслідок того, що в дії проявляється діалектичність персонажів. Так досягається художня єдність «Великого Гетсбі». [8; с. 197]

Ми не можемо розглянути всі художні засоби, що використанні письменником при створенні чоловічих і жіночих образів роману, але, напевно, вже досить ясно, що вони різноманітні і численні. Проте психологічна переконливість, глибина і життєва достовірність основних характерів «Великого Гетсбі» навряд чи були б досягнуті, якби в основі їх створення не лежав єдиний принцип, який сам Фіцджеральд афористично сформулював так: «дія є характер». Це означає, що характер розкривається насамперед у дії, і цілком узгоджується з естетичними установками автора після відмови від «дискурсивного» роману. Дійсно, висновки, судження Ніка про персонажів твору незмінно ґрунтуються на тих діях і вчинках їх, свідком яких він стає і в яких не сумнівається. Достовірність дії (вчинку) виявляється надзвичайно суттєвою. Дійшов до Ніка слух про поганий вчинок Джордан, наприклад, може застрягти в пам'яті оповідача, але так і залишається слухом, поки справедливість його не підтверджується аналогічним її вчинком, досконалим в його присутності. Принцип цей дотримується, наскільки допускає сюжет, також при змалюванні образів другого ряду.

ВИСНОВКИ

В даній роботі було охарактеризовано поняття психологічного портрету персонажу у художньому творі. Психологічний портрет відіграє важливу роль у передачі читачу зовнішні риси людини, судження про її характер, зовнішність, вік, національність, соціальне становище, смаки, звички, навіть, про властивості темпераменту. Так у роботі було надано характеристику образу головному герою Гетсбі, який у деякій мірі є відображення самого автора. Гетсбі був людиною із екзальтованим сприйняттям перспектив у житті, невичерпним оптимізмом і романтичним поривом, яким звісно і є сам Фіцджеральд. Любов Гетсбі до Дейзі не є не що інше, як перефразована любов Фіцджеральду до його дружини Зельди.

Також, у роботі було проаналізовано систему психологічних портретів роману «Великий Гетсбі» та визначено їх функцію. Торкаючись проблем моралі письменник не відходить від дійсності, а відображає у своїх героях ворожість самовдоволеної, заповзятливої, встигаючої Америки всьому людству. І ці психологічні конфлікти виконані у Фіцджеральда найглибшим драматизмом, бо влечуть за собою дисгармонічність відносин між людьми, падіння ідеалів, прагнень та ілюзій.

Підводячи підсумок зроблених спостережень а саме вивчення та аналіз критики, а також роботи з текстом, ми можемо сказати, що Скотт Фіцджеральд досягає вершини майстерності у створенні психологічних портретів героїв роману «Великий Гетсбі».

Фіцджеральд рано помітив, відчув і точно відобразив не відразу очевидне корінне соціальне неблагополуччя 20 -х років у США, показав, що воно загрожує трагедією. «Великий Гетсбі» - роман трагічний. Трагедія в оповіданні як би ховається за судорожним веселощами післявоєнного десятиліття, ні на хвилину не зникаючи зовсім. Коли ж вона стає явною, відображення її по-своєму забарвлюють історичні епохи і світовій простір.

«Великий Гетсбі», звичайно, не є історичний роман у власному розумінні слова. Його ідейний зміст залучає у свою сферу періоду історії, але не через зображення і розкриття історичних подій, процесів і характерів минулого, а через своєрідне заломлення сьогодення. При цьому ідея «зв'язку часів» служить плідним відправним пунктом у побудові особливого хронотопу, визначального оригінального жанрового різновиду роману. Письменникові вдалося відобразити деякі найважливіші соціальні проблеми часу в їх істотних взаємозв'язках. Час і простір у книзі виступають у нерозривній діалектичній єдності, вся її образність обумовлена ​​новаторською організацією розповіді.

«Великий Гетсбі» належить до числа тих досягнень американського критичного реалізму, які продемонстрували зрілість літератури США. Гуманістичний пафос, глибокий і важливий соціальний зміст, жанрова своєрідність, блискуча новаторська художня форма роблять цей роман одним з найбільш помітних, цікавих і значних явищ світової реалістичної літератури XXв.

СПИСОК ВИКОРАСТАННИХ ДЖЕРЕЛ:

Науково-критична література

1. Анастасьев Н., «Гибель мечты или уроки Скота Фицджеральда» М.: Художественная литература 1988. - 234 с.

2. Бахтин М. М. «Эпос и Роман» СПб.: Азбука, 2000. – 304 с.

3. Вераксич И. Ю. «Зарубежная литература ХХ века. Курс лекций» 1988. -130 с.

4. Горбунов А. Н. «Романы Ф.С. Фицджеральда» М: Наука 1974. -345с.

5. Гінзбург Л., «Про психологічну прозу» Л: Художня література, 1977. - 448 с.

6. Есин А.Б., «Психологизм. Введение в литературоведение» - М.: Высшая школа 2000. -278 с.

7. Засурский Я.Н. «История американской литературы» Часть вторая. М.: Просвещение 1971. -167 с.

8. Зверев А.М., «Американский роман 20-30х годов» М.: Художественная литература 1928. -345 с.

9. Зверев А.М., «Ф.С. Фицджеральд. Портрет в документах», публицистика М.: Прогресс, 1984. -342 с.

10. Кухалашвіллі В.К. «Ф.С. Фіцджеральд і американський літературний процес 20-30х років ХХ ст.» К.: Наукова думка 1983. -368 с.

11. Лидський Ю.Я., «Ф.С. Фіцджеральд. Творчість.» К.: Наукове видання 1928. -267 с.

12. Петрушина М., «Великий Гэтсби» вступительная статья – М.: Высшая школа 1984. - 52 с.

13. Старцев А.И. «От Уитмена до Хемингуэя» - М.: Отечественный писатель 1981. -341 с.

14. Тимонова Т. «Методические материалы к вечеру посвященному 75-летию от дня рождения Ф.С. Фицджеральда» М. 1971. – 45 с.

15. Тернбул. Е. «Жизнь замечательных людей. Ф.С. Фицджеральд.» М.: Молодая Гвардия 1981. – 389 с.

Довідкові видання

16. Єлісєєв І. А. «Словник літературознавчих термінів» - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2002. – 320 с.

17. Тураєв С. В. «Словник літературознавчих термінів» - М.: «Просвітництво» 1974. – 503 с.

Досліджувані тексти

18. Фіцджеральд Ф. С. Великий Гетсбі [Пер. с англ.] – М.: «Просвітництво» 2009. – 89 с.


Источник: портал www.KazEdu.kz

Каталог учебных материалов

Свежие работы в разделе

Наша кнопка

Разместить ссылку на наш сайт можно воспользовавшись следующим кодом:

Контакты

Если у вас возникли какие либо вопросы, обращайтесь на email администратора: admin@kazreferat.info